Московські журналісти газети «Труд» через 80 років вирішили проїхати шляхами майбутніх сатириків, а тоді ще газетярів з «Гудка» Ільфа і Петрова, які були направлені в 1923 році до Старобільська, щоб підготувати серію матеріалів про сільське нехлюйство. Чи були надруковані такі статті - невідомо, але результатом відрядження несподівано стали їх геніальні сатиричні твори «12 стільців» та «Золотий тілець». А розпочалось все, як говорять старобіляни з автомобіля «Лорен-Дітріх», який був в місцевому гаражі при виконкомі Старобільська. Він потрапив до міста у 1918 році разом з державною вартою гетьмана Скоропадського, але згодом став зі зміною влади переходити то до «білих» то до «червоних», навіть батько Махно встиг після захоплення Старобільська поганяти курей по вулицях міста. Авто «отруйно-зеленого кольору»увійшло до твору як «Антилопа Гну». В Старобільську Ільф і Петров мешкали в мебльованих кімнатах, де меблі були реквізовані з різних панських будинків і знаходились в дуже жалюгідному стані. Один стілець роботи відомого майстра Гамбса і потрапив до номеру сатириків. Саме в ньому і була інформація про те, що цей гарнітур містив 12 стільців. Ідею пошуку скарбу в стільцях авторам підсказали масові пошуки в той час золота Махна старобільцями. Не стали сильно Ільф і Петров змінювати назви населених пунктів: Старобільськ вони назвали Старгородом, Луганськ - Лучанськом, Чмирівку-Чмаровкою і т. д, про що пишеться в п’ятому розділі роману:" Крім Старобільська газетярі «Гудка»побували в Марківці , Бондарівці, де вже тоді вирощували яблука і шо знайшло своє відображення в творі. Але найбільше, що впало їм до очей-це поганий стан доріг, по яких вони подорожували. Тому й придумали таке гасло: "Ударимо автоперегонами по бездоріжжю!". В минулому році в Старобільську було встановлено пам’ятник великому комбінатору навпроти філіалу Луганського національного педуніверситету імені Шевченка. (дивись фото). Автором його став викладач цього ж університету скульптор Андрій Боровий. Встановлення пам’ятнику не обійшлось без скандалів, громадскість міста висловила протест, переплутавши Остапа Бендера з Степаном Бандерою. В.Козлов
