При поверненні з Воронезької губернії в Слобідсько-Українську призначений повітовим містом із слободи, яка була в колишньому Біловодському повіті, і яка називалась Стара Біла, яка ще до 1775 року належала до Слобідсько-Української губернії, а після останнього розмежування була передана до Воронезької губернії.
Це місто знаходиться на рівному пісчаному місці при річці Айдар за течією на лівому боці. До 1803 року воно мало зовсім нерегулярний, а за високою конфірмацією план, а з цього часу почав будуватись регулярно, розділяючись таким чином, що і складає місто, яке відмежовується особливо від приміських слобод ровом та інтервалом із східної від слободи Єрка.
Церква в місті одна соборна в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1794 році з двома переділами: з правого боку Миколи Чудотворця, з лівого - трьох святителів. Казенними будовами є дерев’яний корпус, в якому розміщений повітовий суд та казначейство, дворянська опіка та нижній земський суд.
Звичайно торгують купці цього міста дрібним красним крамом та залізним. Ярмарок в році буває 4: перша - на Василя, друга - Миколи літнього, третя – на Петра і Павла, четверта - на Покрову, на які з’їжджаються купці з Тули, Калуги,Орла,Єльця, Курська, Коломни, Лебедина, Бахмата, Харкова, Воронежу, звідки привозять товари шовкові, пушнину, матерію, різний дрібний крам, мідні, залізні та чавунні речі. Приганяють вони й чимало коней, рогатої худоби та овець.
Займаються місцеві жителі здебільшого хліборобством та розведенням худоби. В зимовий час жінки – домашнім рукоділлям.
Герб міста Старобільська - кінь в золотому полі , тому що в повіті багато кінних заводів…
Всього дворів 403, чоловіків - 1531, жінок - 1483, під містом 102 десятини, 1458 сажнів. Купців 3-ї гільдії - дворів 3, жінок - 3, чоловіків - 6; військових обивателів дворів 4000, чоловіків - 1521, жінок - 1478.
Матеріал підготував В. КОЗЛОВ.
|
