За розповідями жителя Новопскова, (нині покійного), Попова Аксентія Павловича, йому довелось зустрітись з одним із синів купця Іванова в 1945 році аж в Манжурії, де він тоді перебував в складі Червоної Армії. Перебуваючи в Харбіні, молодий боєць зацікавився вивіскою на будинку, на якій було написано "Русско-американское общество Ивановых". Як виявилось, це був син саме новопсковського Іванова, як він сам сказав, "нині зять отамана Семёнова". До речі, Семенов мешкав тоді у Маньчжурії і за легендою був останнім, до кого потрапили гроші та золотий запас білогвардійців. Іванов дуже зрадів зустрічі з земляком, щедро наділив його всіляким добром і довго розпитував про життя-буття в Ново-Пскові. Подальша доля Іванова, на жаль, мало відома, але з газети "Труд" від 25 квітня 2001 року мені вдалось дещо прояснити його долю. Після арешту отамана Семенова радянськими військами в 1945 році, зять погодився співпрацювати з радянською розвідкою, але, як виявилося, вів "подвійну гру", і за допомогою американського дипломата Пайта частину скарбів отамана перевів до Австралії, де й сьогодні мешкає його дружина (за другим шлюбом Є. Явцева, старша донька Семенова). Сам Іванов був розкритий, репресований і відправлений до Сибіру, де його сліди губляться. Про його арешт в іркутській газеті "Вперед" написав в 1999 році колишній співробітник КДБ, який готував папери про реабілітацію Іванова та доньок Семенова. В. КОЗЛОВ.
Категория: История края |
Просмотров: 698 |
Добавил: Nadejda
| Рейтинг: 0.0/0 |
