Главная » 2009 » Октябрь » 18 » Остап Бендер відпочиває, або Новопсковщина фестивальна
Остап Бендер відпочиває, або Новопсковщина фестивальна
20:32
В одному з останніх чисел «Новопсковщини» на очі потрапило цікаве повідомлення про плани організації проведення в Старобільську літературного фестивалю. Такій ідеї позаздрив і Остап Бендер, тим більше, що прообразом міста Старгород з «12 стільців» і є Старобільськ. Автором ідеї організації фестивалю є відомий український поет і прозаїк Сергій Жадан. Якщо це вдасться, а на відміну від бендерівського ( наголос на першому складі) плану проведення чемпіонату світу у Васюках, справа ця цілком реальна. Пригадується, як ще в роки «Перебудови», я, будучи на навчанні в Києві, пішов на зустріч одного з менестрелів цієї самої перебудови із студентами Київського університету. Ставлення до нього в мене було і є неоднозначне, а спроби гордонівського «Бульвару» проголосити його совістю нації нагадують мені спробу того ж О. Бендера зробити з Кіси Вороб`янінова «Гіганта мислі і батька російської демократії». Але людина він, безперечно, неординарна, і немало оригінального в його думках є. Зокрема, тоді він сказав, що в Європі, на відміну від нас, давно вже немає поділу на центр і периферію, провінцію. Що говорити, коли і столиця тодішньої ФРН була у провінційному курортному місті. Так, духовне, культурне життя буяє скрізь, і в провінційних містах відбуваються події, форуми, які мають не лише національний, але й міжнародний резонанс. Та й сучасна інтелектуальна та духовна еліта воліє збиратися не в гамірних мегаполісах, а в затишних куточках. Такі тенденції в цьому напрямку можна помітити сьогодні і в Україні. Сьогодні ініціатива належить навіть не обласним центрам, а районним. Кожне місто і містечко, яке себе поважає, проводить у себе фестиваль, як раніше ярмарок. У нас на Слобожанщині я знаю поки що лише два таких фестивалі - Печеніги на Харківщині та Сватове на Луганщині. Це всім відомий «Слобожанський спас». Старобільськ, як колишній центр повіту, рівного за площею деяким державам, а також найстаріше місто в області, уже дещо відстав. Тим часом у нього досить історичних і культурних традицій для заходів всеукраїнського масштабу. Його історія пов`язана не лише зі згаданим у інформації батьком Махном, який і сам міг би бути поетом, його вірш «Гей ти, батьку, степ широкий» свідчить про це беззаперечно. Зі Старобільськом пов`язані імена В. Гаршина, О. Кольцова, І. Ільфа та В. Петрова, І. Ле, П. Усенка, І. Савича. Тепер залишається сподіватися, що Старобільськ не повторить долю іншого міста з «12 стільців» - Васюків. Багато тут залежить і від батьків міста. З цілком певних, наближених до С. Жадана джерел, я знаю, що поет і письменник збирався допомогти рідному місту, написавши книжку про нього, це мала бути його міфологізована історія. Хто ж він такий Сергій Жадан? Хоча вищезгадана замітка в «Новопсковщині» називає його відомим поетом і прозаїком, гадаю, що обивателям богоспасаємого града Новопскова його ім`я ще мало відоме. Не дивлячись на те, що він наш земляк, проте, давно сказано, що немає пророка на батьківщині його. В літературних часописах його називають «відкриттям 90-х». Він поет, прозаїк, есеїст, перекладач, віце-президент Асоціації українських письменників (з 2000 року). Відгуки про його творчість суперечливі. В мене самого ставлення до його творчості неоднозначне, бо належить він до модерністів, а я людина консервативна. Але деякі його твори мені дуже близькі по духу. Коли я читаю його, здавалося б, простенький вірш про те, як пам`ятник Т. Шевченку покидає зросійщений, денаціоналізований Харків, мені мороз іде поза шкірою. Мені він нагадав давньоримську легенду, про те, як одного ранку римляни прокинувшись, відчули, що боги покинули їхнє місто. Скоро Рим занепав. Не знаю, чи відома ця легенда поету, чи вона навіяла йому ці вірші? Можливо, адже автор кандидат філологічних наук. А його образ «донбасівського інтелігента» з повісті «Депеш Мод» вважаю своєрідним відкриттям, до нього його ще ніхто виділяв в окремий тип. А тип колоритний. Вперше я почув про нього досить давно, більше 20 років тому, повертаючись з якоїсь інструктивно-методичної наради. Моєю сусідкою в автобусі виявилася колега зі Старобільська. Із ввічливості довелося вести якусь розмову, як здебільшого буває в таких випадках, говорили про роботу, хвалилися досягненнями, іменами своїх зірок і зірочок. Саме тоді представниця нашого району вперше взяла участь у Всеукраїнському етапі олімпіад з української мови і літератури, але старобільчан цим уже не здивуєш, сусідка гордо заявила, що їхній учень увійшов в трійку переможців цієї олімпіади (яке місце вже не пам`ятаю). Є в них талановитий хлопець, пише вірші, «но он такой националист, такой националист». - І в чому це проявляється? - Представляєте, он всегда и везде говорит на своєй мове. - І це основна ознака націоналізму? - Но школа то ведь русская? З її точки зору я теж був «націоналістом», бо говорив як завжди по-українськи, вона ж принципово говорила по-російськи. Далі я довідався, що родом вона з села друге Осинове, але це мене вже мало цікавило, справа була не лише в її сизому носі. Розмова поступово вщухла. Отже, український поет Сергій Жадан закінчував російськомовну школу, бо інших в українському місті Старобільську на той час уже не було. Особисто з ним я зустрівся десь в кінці 90-х в Харківському будинку письменників. Там був вечір молодих поетів і мій племінник, який тоді навчався в Харківському педінституті, запропонував сходити туди, обіцяючи цікаві зустрічі. І ми з донькою туди пішли. Вечір і справді був дуже цікавим. В цьому гурті був і Сергій Жадан, після виступів ми з донькою підійшли зі збіркою віршів і попрохали його підписати книгу землякам. Як у книголюба було в мене таке хобі - збирати автографи, тому, ідучи на творчі зустрічі я намагався запастися творами письменників, що мали виступати. Звичайно, якщо вони були мені цікаві. З того часу й цікавлюсь творами Сергія Жадана. Кілька років по тому був на семінарі в тій самій школі, як завжди в таких випадках, гостей знайомлять з історією школи, її відомими випускниками, Сергія Жадана серед таких не згадували. Навіщо я про говорю? Та дуже просто. Я буду радий, якщо задум Жадана здійсниться і Старобільськ стане одним з центрів молодої української літератури. Це, зокрема, викличе певний інтерес і в наших учнів, сприятиме інтересу до літератури. Але я патріот і свого краю і, на мою думку, своє місце у фестивальному русі Новопсков може знайти, святкування дня селища це показало, рівень художньої самодіяльності у нас високий, має давні традиції, є в нас свої поети, композитори, виконавці авторських пісень. Місцевість курортна, наш край має чудову природу, історичні місця. Я не хочу тут розвивати свою концепцію фестивалю, я не Остап Бендер, але думаю, що обов`язково повинна бути номінація - український рок, нараз це популярний, перспективний жанр. Надто великі масштаби і перспективи я пророкувати не можу, я не Остап Бендер, бо є у нас один суттєвий ґандж - у нас немає залізниці. Але стати одним з центрів культури на півночі Луганщини цілком реально. Крім того, такі заходи - це непогана реклама, яка завжди сприяє діловій активності, а напередодні адміністративної реформи це теж буде не зайвим. Валентин ЗОЛОТАРЬОВ, історик, краєзнавець, геральдист.
