П’ятдесят років тому... Спілкуючись з вихователями дитячих садків, усвідомив одну істину –хочеш дізнатись про людину – порозмовляй з її вихователем. Як правило, кожен вихователь пам’ятає своїх підопічних, більш того, знає про подальший життєвий шлях чи не кожного з них. Та ще й фото обов’язково знайдеться в домашньому архіві – адже колективні фотознімки не втрачають своєї традиційності ніколи. Ось так я і натрапив на величезний стос світлин у пенсіонерки, колишньої виховательки дитсадка, що в мікрорайоні газівників, Раїси Михайлівни Єгорової. У цьому дитсадку вона пропрацювала до пенсії майже від його відкриття - з 1961 року, хоча сам дитсадок почав працювати влітку 1959-го. До речі, моя мама, (світла їй пам’ять), віднесла мене до ясель саме взимку того ж року. Скільки радості було на обличчі молодих батьків, коли при 5-му райуправлінні (так тоді називалось нинішнє ЛВУ МГ), в короткі терміни, разом з кількома бараками, було здано до експлуатації і будівлю дитсадка. До речі, за спогадами старожилів, на будівництві соціальної сфери у складі студентського будівельного загону тут було помічено й молодого, кучерявого Йосипа Кобзона. Чомусь ще тоді, з когорти юнаків, саме він запав у душу деяких молодих, неодружених дівчат. Червону стрічку при відкритті цього дошкільного закладу перерізав І. І. Жуков, керівник райуправління, а першою завідуючою стала Ганна Прохорівна Туркевич. Ні, це не помилка, адже всі знали її як Галину Петрівну, (але для мене це ще одна загадка, коли саме в ті роки, саме на цьому будівництві, могли з легкістю Прокопа перейменувати в Миколу, Сидора в Сергія, Наталку в Надію –і таких прикладів попрізвищно можна назвати безліч…) Та повернімось до дитсадка. Саме перша завідуюча могла за дефіцитними іграшками для дітей (за спогадами виховательки Галини Андріївни Шульги) з легкістю подолати взимку у кузові вантажівки 120 кілометрів до обласного центру й назад, потягом з’їздити до Москви, везучи звідти безліч валіз та коробок з дитячим скарбом. Перші групи в дитсадках були трьохвікові: тобто зведені - вихователь одночасно міг працювати з дітьми 1958, 1959 та 1960 років народжень. До того ж, коли інтенсивно будували виробничі цехи, і батьки працювали в декілька змін, цей дитсадок був ще й цілодобовим. Перші вихователі, як правило, мали середньо-спеціальну освіту - закінчили педагогічні училища. Серед перших працівників дитсадка були, крім названих, і музикальний керівник З. С.Вишняк, медсестра Л. І. Демченко, кухар П. І. Ізюмська та багато інших. За п’ятдесят років через дитсадок газівників пройшло три покоління дітей, тобто, сьогодні до "Світлячка" ходять вже онуки перших його випускників. В різні роки тут працювали Н. І.Ковальова, Г. А. Нєжиборець, В. М. Сідюк, Р. І. Голєнєва, Р. П. Петренко, С. М. Кендись, Г. Я. Бойцан та інші. Але перший дитсадок не мав тоді назви. Це вже згодом, коли збудують ще два корпуси, буде і дві назви "Альонушка" і "Світлячок", і дві завідуючі… Другого життя цей дитячий заклад набуде в 1967 році, коли виникне потреба в яслах, і ПМК-151 збудує ще один корпус, та в 1978 році, коли польські будівельники подарують малечі вже двоповерхову, сучасну споруду. Сьогодні територія дитсадка займає рівно один гектар, і це вже без найстарішої будівлі, яка проіснувала 50 років і сьогодні пристосована під магазини, аптеку та відділення "Ощадбанку".
П’ятдесят років потому… Сьогодні дитячим садком мікрорайону газівників, як і інших, опікується селищна рада. Звичайно, зараз не ті можливості, які були за радянських часів в такого багатого власника дитсадка як ЛВУ МГ, але й жалітись гріх. З приходом нового селищного голови до дитсадків прикута якнайліпша увага: вже не доводиться вихователям і вихованцям брести до дитсадка через багнюку і калюжі, як це було нещодавно – підхід до дитсадка вимощено сучасною плиткою, закінчується капітальний ремонт ясель - новосілля тут справлять вже в першій декаді вересня. Ремонт ясель бюджету селища вклався в копієчку, адже в короткий термін тут було замінено на пластикові 22 вікна. Але головне, що очікують тут - до опалювального сезону в дитсадку "Світлячок" має бути збудована своя міні-котельня. Нинішня завідуюча дитсадком Наталія Володимирівна Красноглазова зізнається, що посильну допомогу дитсадку надає і ЛВУ МГ, ніколи не відмовляє в обрізуванні дерев, виділяє солодощі до новорічних подарунків тощо. Наталія Володимирівна знає проблеми дитсадка зсередини: її трудова кар’єра тут розпочиналась з підсобного робітника, потім - помічника вихователя, вихователя і, нарешті, завідуючої дитсадком. А цьому передували роки навчання в Лисичанському педучилищі та Луганському державному педагогічному університеті. Нинішні вихователі майже всі з вищою освітою, навіть двірник навчається сьогодні на факультеті дошкільного виховання в педуніверситеті, адже ця жіночка має за мету також працювати вихователем, і такі здібності у неї, за розповідями колег, неабиякі. З цього року в дитсадку вже відсутній шкільний клас - навчальний процес перенесено повністю до школи. З 1 вересня "Світлячок" працює як іще кілька дитсадків району, за новою базовою програмою "Я у світі". Головною її рисою є те, що в центр уваги виховного процесу ставиться не вихователь, як було раніше, коли він спрямовував свої знання, досвід, вміння на дитину, а до центру уваги ставиться дитина - її потреби, розвиток творчих здібностей тощо. Тут і буде перевірятись творчий потенціал вихователя… А в цьому дитсадку, без винятку, всі люди творчі – і вихователі, і обслуговуючий персонал. Коли є в тому потреба, завжди прийдуть на допомогу один одному, адже живуть однією сім’єю. І пораду дадуть, зазвичай, молодим колегам, адже у таких, приміром, досвідчених вихователів, як Лідія Миколаївна Шелегеда та Наталія Павлівна Сергієнко за плечима по 30 років педагогічного стажу. Звичайно, не обходиться і без сьогоденних проблем: хочеться молодій завідуючій дитсадком зробити ремонт і "польського" дитсадка, особливо харчоблоку, тут стоять "допотопні" плити та жаровні, на яких і запчастин на ринку вже немає, а ті, що ще працюють, вже не задовольняють потреб кухарів у швидкому та якісному приготуванні страв. Є нагальна потреба і в ставках спеціалістів - приміром, фізрука та психолога, та й двірнику важко справитись з гектаром закріпленої площі. Неспокійний час вимагає і спеціалізованої цілодобової охорони, як те є в дитсадках обласного центру. Та що й говорити, в дитсадку бракує навіть комп’ютера, тож всі папери завідуюча друкує ночами вдома… Післямова Помітили, як змінились запити сучасного дитячого садка, в порівнянні з тими часами, коли замість склянок, дітям чай наливали у майонезні баночки ? Гадається, що через п’ятдесят років проблеми будуть ще й не ті, але впевнений - мета будь-якого дитячого закладу лишається єдиною у всі часи: зігріти дитячі серця теплом та любов’ю, доки батьки на роботі, та бути ще однією сходинкою від дитинства до шкільного, вже майже дорослого життя… В. КОЗЛОВ.
