Історію не перепишеш “Холодний яр “ на Новопсковщині Це не той яр, оспіваний Шевченком, де гайдамаки висвячували ножі і звідки неодноразово спалахувало полум’я повстань проти гнобителів всіх мастей. Це однойменний яр, який став могилою багатьом жителям нашої Новопсковщини під час суцільної колективізації. Існував він в розпал Голодомору на території Пісківської громади. Сюди одночасно восени 1932 року вивезли 30 родин з слободи Осинової, сіл Бунчуківки, Грицаївки та хуторів Лаврівки та Кислівки, нині Білокуракінського району. Місцеві радянські активісти зустріли страждальців непривітно, навіть вороже. Зокрема, підмовили місцеве населення не дозволяти виселенцям користуватись єдиним в цьому краї колодязем. Проти такого свавілля рішуче виступив виселенець з Осинове Григорій Васильович Бур’ян. Він якось одразу став лідером громади знедолених. І не лише підстьобував вкрай обмежені права виселенців, а й зумів налагодити в таборі максимально можливі побутові умови - збудувати землянки, заготовляти бур’яни на паливо тощо. Такий наступальний вияв опору дуже не сподобався організаторам голодомору. І вже по першому снігу бунтівників переселять в «Білий яр», що належав Новопсковській громаді, під пильний нагляд начальства. До речі, тут було вже дуже багато виселених найздібніших годувальників народу, яких радянська влада кинула на вірну смерть. А щоб не пустував холодноярський табір, його негайно заселили нововиселеними, розкуркуленими селянами з Пісок, Закотного, Булавинівки, Лисогорівки, Риб’янцеве. Підготував В. КОЗЛОВ.
Категория: История края |
Просмотров: 813 |
Добавил: Nadejda
| Рейтинг: 5.0/1 |
