Як слобожан позбавляли рідної мови Після підпорядкування Київської митрополії московському патріарху в 1685-1687 рр. старі українські церковні книги заборонялись не тільки в Росії, але й в Україні. Наказом Петра І від 5 жовтня 1720 року Києво-Печерській типографії заборонялось друкувати будь-які книги, крім церковних, але й ті треба було виправляти за московським взірцем"дабы никакой розни и особого наречия во оных не было". Синоїдальні розпорядження 1721, 1724, 1727 рр. деталізували царський наказ про заборону українського книгодрукування. Тому Святитель Іосааф Горленко наказав вилучити з церков Слобідської України старі церковні книги, котрі друкувались не тільки в Києві, але й у Львові, Чернігові та інших українських релігійних та культурних центрах. Але, як пише в своїй праці архієпископ Філарет (Гумілевський), з монастирських бібліотек щезли не всі стародруки. Культурна та патріотична верхівка чинила опір царському розпорядженню і мала в тому свою рацію, адже знала, що чекає на безцінні історичні раритети. Подальшу долю стародруків можна прослідкувати з листа Філарета до російського церковного історика та археографа О. В. Горського від 7 грудня 1851 року. Філарет писав:"На жаль, багато матеріалів стародавніх або загинуло у вогні, або втрачені через нехлюйство. В Білгороді було зібрано стародавні богослужебні книги. Вони зберігались пильно в кафедральному соборі. Преосвященний Володимир (спочатку курський, а потім казанський) наказав відвезти їх усі в річку Донець, і воля владики була неухильно виконана". Філарет з великою тугою пише про цей факт і додає: "Якщо так розпорядився Єпископ, то що залишається думати про пересічних священників? А в багатьох церквах були царські грамоти, яких теж сьогодні вже немає". Підготував В. КОЗЛОВ.
Категория: История края |
Просмотров: 633 |
Добавил: Nadejda
| Рейтинг: 5.0/1 |
