16 квітня цього року районний Центр культури та дозвілля дзвенів могутніми прекрасними голосами. Фольклорний ансамбль «Криниченька» (керівник Олена Борисенко), зразковий дитячий хор «Сонечко» (керівник Наталія Шморгун), фольклорно-етнографічний ансамбль «Білолучанка» (керівник Людмила Шуляк), хор села Булавинівки (керівник Сергій Лошаков) підтверджували звання народних. Першими себе показати випало нашим шановним ветеранам з «Криниченьки». Поважно, з гідністю вийшли вони на сцену, в гарних костюмах, усміхнені, приязні. Пісні, котрі аматори включають до свого репертуару, різнопланові, але особливо гарно їм вдаються жартівливі, веселі українські музичні твори. Бездоганно вийшло й цього разу, зуміли передати настрій пісень, з усіма відтінками й напівтонами, змусили їх вигравати різнокольоровими барвами. Писати про фольклорно-етнографічний колектив «Білолучанка» - це взагалі справа невдячна, бо їх обов’язково треба бачити і чути: вогняний темперамент, емоційність, артистизм, вишуканість, прекрасні голоси, хореографічні вставки. Справжній народний театр. Кожен свій виступ вони перетворюють у театралізоване дійство, і обмежень їхньої творчої фантазії немає. Прекрасно, що у колективі багато молоді, відчуваються радість і задоволення, з якими вони беруть участь у виступах. Зразковий дитячий хор «Сонечко» об’єднав дітей, для яких музика понад усе. Практично всі учасники хору навчаються у школі мистецтв, опановують гру на музичних інструментах. Смак до гарної музики, сценічну культуру їм прищеплюють педагоги. У творчому доробку хору багато класичних творів, виконання яких наглядно демонструє всю чарівність музичного багатоголосся. Могутність, сила, міць – слова, що спали на думку, щойно почав свій виступ хор села Булавинівки. Потужність виконання наче втискує тебе у крісло, аж мороз шкірою йде. Колись такі почуття викликав у нас хор Бориса Ждана. Прикро, що булавинівців так рідко можемо бачити на районній сцені. Тож після їхнього виступу поспішаю за лаштунки: подякувати артистам за отриману насолоду, висловити свій захват і хоча б трішки більше про них дізнатись. … Першим, хто об’єднав співучих сельчан, був Іван Яковлевич Роменський. Навіть після того, як виїхав до Новобілої, ще певний час приїздив на репетиції. На початку 90-х колектив очолив Сергій Васильович Лошаков. А ініціатором відродження хору виступила тодішній голова колгоспу Алла Мефодіївна Думанова. Декого вона переконувала, декого у примусовому порядку зобов’язувала відвідувати репетиції. Але так було лише на початку, а потім, коли люди повірили у себе, у свій колектив, вже нікого силоміць заганяти було не треба. І ось вже колгоспу давно немає, а хор живе і розвивається. Учасникам подобається творчий процес, а землякам їхні виступи, бо без хору тепер жодний святковий захід в селі не обходиться. Для підтвердженя звання булавинівці вивчили чотири нових твори. Для цього, коли двічі, а коли й тричі, і п’ять разів на тиждень збиралися на репетиції. За їхнім зізнанням, учасники ладні все кинути – господарство, сімейні, хатні клопоти й «летіти на хор». А взагалі в репертуарі хору понад 60 пісень, переважно українських (народних, авторських), а також російські, що вони розкладають на чотири голоси. Серед учасників хору є такі, що вже понад тридцять років у ньому співають. Деяким «естафету» передали старші. Співала у хорі Валентина Миколаївна Толстухова (вже покійна), а тепер її дочка Тетяна Анатоліївна Лошакова. Також мамина любов до пісні передалась від Олександри Пилипівни Шейкіної до Галини Володимирівни Працюк. Хор славиться своїми творчими династіями та родинами. У ньому співають Григорій Іванович Закутько і його донька Вікторія, подружжя Ольга та Валерій Кукуруза, Ганна та Сергій Попови, сестри Людмила Миколаївна Бабич та Наталя Миколаївна Жихор. Булавинівський хор – це сузір’я талановитих співаків, серед яких Любов Антонівна Шестакович, Володимир Григорович Антонюк, Анатолій Михайлович Лисак. «Ціную і люблю кожного за їхню відповідальність, що вболівають за колектив всією душею, - говорить керівник С. В. Лошаков. – Завчаю всі партії з кожним персонально. Розбудіть хориста серед ночі, і він вам заспіває». Подібне ставлення до творчості подібне подвигу, адже Будинок культури в селі не опалюється, костюмам, в яких виступають, вже по три десятки років. І найголовніше! Колектив не має баяну! Я стала мимоволі свідком, як Сергій Васильович за годину до виступу знервовано напитував взяти інструмент у колег напрокат. Отак увесь час якось «викручуються». І не відмовились від участі в обласному фестивалі «Пісня, обпалена війною», до речі, вже не вперше, і завжди повертаються звідти лауреатами. За виступами колективів у РЦКД спостерігала атестаційна комісія, очолювана директором Луганського обласного Центру народної творчості Василем Михайловичем Яровим. Наприкінці він високо оцінив роботу аматорів, побажав отримати визнання не лише у своєму районі, а й по всій Україні і за межами країни, висловив сподівання, що на засіданні комісії, котре відбудеться у червні, буде прийняте позитивне рішення. Начальник відділу культури та туризму Ольга Василівна Козлова вручила колективам Грамоти за вагомий внесок в розвиток культури, високий рівень виконавської майстерності. Н. КРИВОШЕЙ.
