Річка Айдар в ”Книзі Большому чертежу”, яка була своєрідним розписом шляхів та населених пунктів до карти Московської держави, згадується дев’ять разів. Петро Григорович Бутков, який народився в Осинове, (а з часом став військовим діячем, істориком, сенатором, академіком) разом з іншими дослідниками її пізніших списків вважав, що створена вона була наприкінці 15-го століття. Другий відомий історик Татіщев стверджував, що писалась вона дещо раніше, а Карамзін вважав, що пізніше. Самої карти, на жаль, не збереглося, а ось різноманітних переписів – ”списків” на сьогодні досліджено вже 37 та 11 ще є в розшуках. Книга розпочинається описом трьох татарських доріг – Муравського, Кальміуського та Ізюмського шляхів (певно, ця частина мала слугувати для посилання на сторожову службу). Далі йде опис басейнів Дону та Дінця, де згадуються всі їх притоки , в тому числі і Айдар. Правда, пишеться назва цієї річки дещо інакше – Аідар та Аідара, але від того стан речей не міняється. Цінність цієї книги в тому, що тут вказана відстань від однієї до іншої ріки. Академік Багалій використовував ”Книгу Большому чертежу” при написанні своїх ”Очерков колонизации и быта степной окраины”, використовували її і інші вчені-історики. Ось лице один витяг з цієї книги, що стосується Айдара, (дається мовою оригінала) :”А ниже Ольхового колодезя с Нагаискои стороны пала в Донец река Аидар, от Ольхового колодезя до Аидара верст с 30. А ниже Аидара с Нагаискои стороны пала в Донец речка Явсюга, 42 об. от Аидара до Явсюги ”. Певно, що цією картою користувався і боярин М. І Воротинський, котрого в 1571 році Іван Васильович Грозний призначив організувати сторожові служби в Московській державі. В боярському ”Приговорі про статничну та сторожову службу” річка Айдар вже згадується 14 разів. Ось, наприклад: ”…а к Айдару ездити в станице по четыре человеки, пропущая меж станиц по три дни, не дожидаясь первые станицы, которые перед ними поедут. Але Айдарська сторожа проіснувала найменше – після побудови Білгородської засічної лінії потреба в сторожах по Кальміуському шляху відпала. Ось так пише про це в своєму указі боярин Воротинський: ”7-я сторожа была Айдарская, и та сторожа по княж Михайлову дозору Тюфякина да диака Ржевского в 79 году отставлена, потому что на тое сторожу ни большие, ни малые воинские люди не ходят, пришли крепости великие.” Для уточнення скажемо, що Айдарською сторожою вона тільки називалася, шлях її проходив лише там, де річка брала початок, від Осколу, Корочі на Балаклею. Тож від татарів наші краї потерпали найбільше.
Категория: История края |
Просмотров: 995 |
Добавил: Nadejda
| Рейтинг: 0.0/0 |
