Кому належало село Тев’яшеве, що знаходиться на території нашого району, у 18-му столітті, ще мають встановити краєзнавці, але вже сьогодні коло претендентів на це село можна звузити до трьох осіб з родини Тев’яшових. Про них, зокрема, згадує історик Д. Багалій у своїй ”Історії Слобідської України”. Це – полковники, брати Іван Іванович та Степан Іванович Тев’яшови та поручик Тев’яшов. На жаль, історик подає лише прізвище останнього, та свідчення про те, що він мав не менше сотні підданих людей. Більш точно він називає число підданих братів: у Івана 4256 людей та Степана – 2657. А взагалі, в даній монографії автор вказує, що родина Тев’яшових дала чотирьох полковників, тобто двох Іванів (батька та сина), Степана Івановича та Володимира Степановича. З останнім, до речі, листувався сам ”мандрований філософ” Григорій Савич Сковорода. Зокрема, у листі, датованому 28-м листопада 1774 року в Острогозьк, на ім’я Володимира Степановича, він передає привіт батьку, Степану Івановичу. Лист Сковороди був вперше надрукований у 2-му томі його творів, виданому Гарвардською бібліотекою давнього українського письменства. Над цим виданням працювали вчені мужі з Німеччини, Польщі, Голландії та Сполучених Штатів Америки. Щоправда, луганські літературознавці, викладачі Луганського педуніверситету професор І. Білогуб та кандидат філологічних наук О. Неживий дещо раніше, досліджуючи творчість Григорія Сковороди, запевнили, що філософ у своїх мандрах побував у Ровеньках (українських). Опирались вони на його притчу ”Убогий жайворонок”, де один з головних героїв говорить: ”У селі Ровеньках прегарну чув я приказку: ”Не ївши - легше, поївши – краще”. Вчені не підкріплюють свої твердження будь-якими переконливими доказами про те, у кого жив старець, крім того факту, що притча має присвяту – йому знайомому з Куп’янська Івану Диському. У названій вище праці сучасний дослідник з діаспори Олекса Мишанич в передмові пише, що Григорій Сковорода жив у сімдесятих роках 18-го століття в гостях у Степана Івановича Тев’яшова. А близький друг та біограф філософа Михайло Ковалинський згадує: ”Полюбивши Тев’яшова, воронезького поміщика, жив у нього в селі і писав у нього твір ”Ікона Алквіадська”, який і присвятив йому на пам’ять вдячності своєї цьому дому”. Тож більше фактів свідчить, що саме в російських Ровеньках міг побувати філософ, та Куп’янськ з Диським ближче на шляху з Харкова до сотенного містечка Ровеньки, ніж до Ровеньок українських. До речі, краєзнавців може зацікавити і той факт, що поблизу обох населених пунктів є села, які мають однакову назву – Нагольне. Російські краєзнавці стверджують, що назву їх слободі дав хан Ровеній, або ж вона походить від ”рівного місця” на березі Айдару. Але сам Григорій Савич в примітках до ”Убогого жайворонка” власноруч стверджує, що ”Ровеньки – це те саме, що ”ровесники”, тобто злодії, що живуть по ровах”. (Хай не зведе ровесник вуст своїх ”Псалом”. Тож дана версія здається більш правдивою, бо ровів (ярів) на Білгородщині значно більше, а біля українських Ровеньок вони є лише на південно-західній околиці Гримучого лісу.
Категория: История края |
Просмотров: 1009 |
Добавил: Nadejda
| Рейтинг: 3.0/1 |
