1 жовтня 25-річний ювілей відзначив унікальний музичний колектив нашого району – народний фольклорний ансамбль «Криниченька». Урочистості з нагоди свята пройшли на сцені районного Центру культури та дозвілля. «Криниченька» - це епоха в культурному житті району, яскрава сторінка історії нашого краю.
РІК 1984-Й
Історія створення фольклорного ансамблю «Криниченька» вже обросла легендами. Говорять, що вперше ідея виникла на колгоспному чи радгоспному полі.
…Літо. Червнева спека. Прополовши свої рядки, працівники структурних підрозділів, що відносяться до райвідділу культури, сіли у затінку перепочити. Відпочиваючи, почали наспівувати сучасні веселі шлягери, а потім хтось затягнув народну, журливу, щемну.
- Яка гарна пісня, - вражено промовила Ніна Панасівна Сукова, - оце б нам фольклорний ансамбль створити.
- А чому б ні, - підтримала колегу Тетяна Олексіївна Ігольнікова. – У нас он які співухи – Нестерівна, Купріянівна. Ще декого підберемо…
Втілити цю ідею у життя взялася директор районного Будинку культури Ірина Михайлівна Богун, вона ж стала і першим керівником колективу. Акомпанувати згодився Володимир Павлович Андрущенко. Реакція глядачів на перші виступи самодіяльних артистів показала – їхня творчість припала до душі людям, які шанують народну пісню. Впродовж кількох місяців, дуже швидко, склад ансамблю остаточно сформувався. Про кожного з цих людей хочеться сказати хоча б декілька слів. Марія Тимофіївна Горбачова (талановита, артистична, чудово розповідає гуморески), Олександр Іванович Максименко (спокійний, скромний, але відповідальний, гарно співав, вигравав на бубні, нині покійний), Ганна Тимофіївна Мураховська (вчителька, врівноважена, гарна людина), Катерина Олексіївна Ткаченко (чуйна, порядна, розумна, а голос надзвичайний!), Георгій Романович Пономарьов (гарний, розумний, на жаль, його вже немає), Олександра Степанівна Буцай (активна, багато пісень принесла у колектив, також вже покійна), Олексій Васильович Кравченко (великий шанувальник пісні, особливо гарно виходила у його виконанні пісня «З сиром пироги», покійний), Євдокія Іванівна Тищенко (перший голос, незнайомі люди могли після виступу підійти до неї і цілувати, дякувати за гарний голос і майстерність виконання, нині покійна), Ніна Несторівна Недогонова (талановита, автор сотень частівок, дзвінкоголоса, товариська), Роберт Едуардович Озолін (людина, у якої все було золоте – душа, серце, руки. Дотепер використовується дещо з реквізиту, виготовленого саме ним. Нині покійний), Тетяна Іванівна Колодка (надзвичайно порядна, душевна, складала вірші, писала гуморески, вже немає серед живих), Марія Петрівна Козачок (гарно співала і розповідала гуморески, перейшла до церковного хору), Віталій Васильович Думцев (красиво співав, своєю появою піднімав жіночкам настрій, кожну цілував у щічку, звертався до них «Моя ластівочка», «Моя зірочка», пішов у небуття), Марія Іванівна Думцева (дисциплінована, інтелігентна, стримана, віддана колективу), Ольга Йосипівна Брюховецька (була гарною вчителькою і у колективі взірцем, вже покійна), Марія Купріянівна Бондар (надзвичайно відповідальна, перший староста колективу, за все і всіх переживала. Траплялося, що попередивши на Тев’яшовому про відміну репетиції, додому йшла пішки 11 кілометрів, бо автобуси вже не ходили), Марія Максимівна Бикова (красивий перший голос, надзвичайно скромна, перейшла у церковний хор, зараз покійна).
ВІДКРИВАЙТЕ СКРИНЬКИ
Спочатку члени колективу виступали у театральних костюмах, наданих Будинком культури: довгі спідниці з вишивкою, яскраві сорочки. Начебто й гарні, але учасники ансамблю вирішили дослухатися до поради, яку їм дали у Києві, під час участі у відкритті експозиції «Полтавщина і Слобожанщина в музеях, архітектурі та побуті», що краще було б, якби костюми були слобожанські, такі, які колись носили у нашій місцевості. От тоді староста колективу М. К. Бондар та інші учасниці звернулися до односельців з села Осинове з проханням: повідкривати бабусині скриньки і пошукати старовинний одяг. Хтось знайшов старовинну спідницю, дехто розшукав жилетку, а інший – пасок чи фартух. Все це склали докупи і вийшов слобожанський костюм. Його й взяли за основу. А пошили новенькі костюми у швейній майстерні Новопскова. Розпитали у стареньких, яке взуття раніше вважалося святковим. Після чого Купріянівна замовила у Луганську для учасниць червоні черевики.
Ці костюми служили криничанам понад 20 років, і лише торік їм пошили нові.
РЕПЕРТУАР
З добором репертуару проблем «Криниченька» ніколи не мала. З самого початку багато пісень знала Ніна Несторівна, а також складала свої, переважно у вигляді частівок. А ще багато пісень наспівали їм старожили з Осинове. М. К. Бондар, М. І. Думцева, К. О. Ткаченко брали магнітофона і ходили їх записувати. Таким чином, у зошитах учасниць зберігається понад сотня таких пісень, деякі з них до цього ніде не співалися.
За час існування «Криниченьки» змінилося кілька керівників. Кожен з них вклав часточку своєї душі і праці. Це Ірина Михайлівна Богун, Тетяна Яковенко, Наталя Лошакова, Марія Іллівна Овчиннікова. Сьогодні керівник ансамблю Олена Борисюк – молодий талановитий фахівець, здобуває вищу музичну освіту, знаходиться у постійному творчому пошуку, завдяки Олені у репертуарі криничан з’явилося багато нових творів.
Акомпаніаторами в ансамблю, окрім вже згадуваного В. П. Андрущенка, були Володимир Петрович Літвінов, Олександр Ващенко.
УСПІХ ОКРИЛИВ
Протягом першого року існування колектив дуже багато виступав і скрізь мав величезний успіх. З його творчістю познайомилися жителі нашого району, а також сусідніх Марківського, Білокуракинського, Сватівського та інших. За своєю сутністю хор вже став народним, але треба було захистити це звання офіційно. Напередодні захисту зайшла мова, що колектив досі не має назви. Пропозицій прозвучало кілька, але всім до душі припала Р. Е. Озоліна: «Давайте назвемо «Криниченька».
Звання народного «Криниченька» успішно захистила, а потім жодного разу не було, щоб колектив це звання не підтвердив.
З плином часу склад фольклорного ансамблю змінювався: приходили нові учасники, дехто пішов у Вічність, декому довелося залишити колектив за станом здоров’я чи сімейними обставинами. Але, незважаючи на все це, жодного разу навіть не виникало питання про припинення діяльності. Завжди знаходилися люди, закохані у народну пісню, патріоти рідного краю. «Криниченька» радо відгукувалася на всі пропозиції виступити, з тріумфом побувала у сусідніх Ровеньках Російської Федерації. Під час поїздки у Київ познайомилися з канадцями, вихідцями з України, отримали запрошення відвідати Канаду колективом, але розвал Союзу зашкодив цій поїздці.
«КРИНИЧЕНЬКА» - ЦЕ ОДНА СІМ’Я
Криничан краще не питати: навіщо вам ансамбль? Обуряться. І правильно зроблять. Адже вони власним прикладом доводять, що осінь життя може бути яскравою, наповненою враженнями. Вони намагаються не пропустити жодної репетиції, за їхнім виразом «аж біжать» на репетицію, не зважаючи на дощ, сніг чи хурделицю. Якщо їм довго не випадає побачитися, сумують одне за одним, неначе рідні сестри і брати. «Не дивіться, що волосся сиве, - говорять криничани, - зате ж які душі у нас молоді!» Разом відзначають дні народження та свята, провідують, якщо хтось захворіє. До своїх виступів ставляться дуже відповідально, адже поважають своїх глядачів і прихильників.
Сьогодні в ансамблі співають шістнадцять учасників. З села Осинове-2 в колектив влилися шестеро - Ольга Василівна Бушля, Любов Тимофіївна Молочкова, Марія Іванівна Соградова (нинішня староста колективу), Зінаїда Іванівна Сковородка, потім Надія Василівна Шамриха, Марія Іванівна Тарасенко. Невдовзі до них приєдналися Валентина Тихонівна Серьогіна, Валентина Василівна Хорошевська. Прекрасно, що у ансамблі співають і чоловіки - Віталій Іванович Крижановський, Анатолій Федорович Кулик, Кім Семенович Кравцов.
ЇМ ВСІМ ЛИШЕ ПО 25!
Ювілейний вечір, присвячений 25-річчю «Криниченьки» проходив за особливим сценарієм: у жартівливій, гумористичній формі. Відчувався особливий настрій криничан, їхнє молоде, можна сказати, бешкетливе завзяття. Вони начебто по-зухвалому викликали присутніх на поєдинок: а ви так зможете? А ви так вмієте, як ми?
Теплим, родинним назвала свято начальник відділу культури і туризму РДА Ольга Василівна Козлова. Відзначила, що криничани всіх заряджають своєю позитивною енергією. Пригадавши віхи творчого шляху ансамблю, запропонувала колишнім учасникам «Криниченьки», які з різних причин колектив полишили, але прийшли на урочистості, піднятися з своїх місць. Глядачі аплодували Софії Миколаївні Даниловій, Ганні Андріївні Хіміч, Марії Петрівні Козачок, Клавдії Купріянівні Прокопенко.
За величезний внесок у розвиток народної творчості району та з нагоди ювілею всі криничани були нагороджені Грамотами, на згадку їм залишатьсяся колективне фото та відеозапис свята, але найціннішим і найжаданішим став подарунок – баян!
Надзвичайно приємним для криничан і свідченням високої оцінки їхньої творчості став приїзд директора Луганського обласного Центру народної творчості Василя Михайловича Ярового. Свої слова захоплення він підкріпив подарунком – радіомікрофоном.
Гарних слів на свою адресу почули цього дня артисти чимало. Осинівський сільський голова Інна Миколаївна Птушко підкреслила, що пишається своїми односельцями – учасницями ансамблю, вручила керівникові матеріальне заохочення.
Альона Сап’ян від імені Луганського благодійного фонду підтримки регіональних ініціатив «Благовіст» побажала криничанам здоров’я, тепла і затишку в оселях, вручила запашний коровай.
Народний ансамбль народних інструментів під керівництвом В. П. Андрущенка приготував для криничан музичний дарунок, а ще фотоальбом.
Також «Криниченьку» вітали Катерина Сергіївна Должкова, керівник ветеранського клубу «Золота осінь» територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів Тетяна Тимофіївна Дем’яненко, новопсковська поетеса Тетяна Федорівна Скіпа, керуюча районним відділенням «ПриватБанк» Олена Миколаївна Чертова.
А ще цього дня особливі вітання були адресовані ювілярці, учасниці «Криниченьки» Ніні Несторівні Недогоновій. Відзначалося, яка ця жінка талановита, гарна господиня, чудова мати і бабуня. Зі сцени ювілярку вітала її сім’я.
Довелося криничанам побувати цього дня і у ролі глядачів. Колеги – самодіяльні артисти, молода творча зміна приготували для ювілярів концертні номери. А потім на криничан чекала святкова вечеря у ресторані «Україна».
З святом Вас, дорогі, творчого довголіття!
Н. КРИВОШЕЙ.
Колектив в нас невеликий,
Треба вам сказати,
До нас ходять лише ті,
Що люблять співати.
А співати ми умієм,
І гарно співаємо,
Якщо треба, честь району
Їдем, захищаємо.
Нам з Оленкою своєю
Не приходиться старіть,
Хто співає в нашім хорі,
Тільки буде молодіть.
(Частівки, складені Н. Недогоновою)
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия ж то дівчина розпустила коси.
Коси розпустила, ні з ким не ходила,
Козак має жінку, а я й полюбила.
Козак має жінку, ще й діточок троє,
А дівоче серце крається надвоє.
А дівоче серце крається надвоє,
На дві половинки. Одна козакові, а друга – дівчині.
(З репертуару ансамблю)
Зеленая вишня з-під кореня вийшла,
Дала ж мене мати, де я не привична,
Ой вийду на гору, та й гляну додому,
Варіть же вечерю, та й на мою долю.
Варила, варила: не багато, трошки,
Нема ж тобі, доню, ні миски, ні ложки,
Миски я побила, ложки поломила,
Іди ж туди, доню, де літо робила.
Згадай мене, мамо, хоч раз у вівторок,
А я ж тебе, мамо, на день разів сорок.
Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
А я за сльозами та й стежки не бачу
(З репертуару ансамблю,
принесла пісню Н. Н. Недогонова)
Йшов раз Опанас по горілочку, по квас,
Зачепився за пень і простояв цілий день.
Ішла жінка, одчепила, по потилиці набила:
Іди, дурню, додому, не хвалися нікому.
Прийшов же він додому і на жінку «А-ла-ла!»,
Жінка взяла мотузок, прив’язала до стола,
А він зуби вискаля.
Скаль, скаль, вражий сину, поки візьму хворостину.
Хворостину взяла, та й отсердилася,
Та на свого миленького змилосердилася.
(З репертуару ансамблю)
|
