Протоієрей Микола Гаврилович Павлов-Сільванський був непересічною людиною і правив службу в Осинівській Свято-Успенській церкві з 1847 по 1854 рік. Тут він записував народні пісні, писав етнографічні нариси, оповідання, збирав старовинні монети. Він товаришував з Пантелеймоном Кулішем, співпрацював з ним, навіть друкувався в двотомовому виданні ”Записки о Южной Руси” (1853 р.) та в ”Киевской старине” (1884 р. т.9), яку редагував Куліш.
Якщо у першому виданні він під псевдонімом Лісовик друкує ... Читать дальше »

Річка Айдар в ”Книзі Большому чертежу”, яка була своєрідним розписом шляхів та населених пунктів до карти Московської держави, згадується дев’ять разів. Петро Григорович Бутков, який народився в Осинове, (а з часом став військовим діячем, істориком, сенатором, академіком) разом з іншими дослідниками її пізніших списків вважав, що створена вона була наприкінці 15-го століття. Другий відомий історик Татіщев стверджував, що писалась вона дещо раніше, а Карамзін вважав, що пізніше.
Самої карти, н ... Читать дальше »

Переді мною рукопис непересічної людини нашого краю Стефана Григоровича Попова, уродженця і мешканця Новопсковщини, землі, звідки вийшло та виросло багато цікавих та талановитих людей. Вкотре читаю рядки, написані цим чоловіком, на долю котрого випало немало випробувань та важких років.
На 130 сторінках, написаних дрібним шрифтом, розміщено стільки інформації, скільки не може вміститись в багатотомні видання про сучасну історію України, це виключно автобіографічний нарис про Новопсков та його ... Читать дальше »

Цицурін Федір Степанович народився на Північній Слобожанщині в місті Богучарі в 1814 році. В 1833 році закінчив медичний факультет Харківського університету. Отримавши диплом лікаря 1-го класу понад 3 роки працював земським лікарем в Харківській губернії (за неперевіреними даними в Старобільському повіті).
В 1838-1841 рр. в стінах Дерптського університету (Тартуського) працював над докторською дисертацією присвяченій черевному тифу.
Після заснування Київського університету (1841), в складі ... Читать дальше »

(Закінчення. Початок в №12, від 19 березня 2010р.)
Ось вже від Перемишлянського лісу показується голова колони. Першими йдуть кілька танків, а далі бронетранспортери, тісно понапихані піхотою. Зчинилася метушня і в селі. Звідти, майже до Обрізної дороги почали бігти піхотинці і поспіхом будувати снігову стіну для маскування. Вони займали оборону.
Тим часом Токарєв, змінивши молоденького навідника, сам почав ловити передній танк у панораму. Німці їх ще не виявили, і він поспішає максимально ... Читать дальше »

Вони визволяли Новопсков
Хрещений у бою
Герой Радянського Союзу Віталій Андрійович Ульянов народився в Києві 25 лютого в сім’ї робітника. Пройшов шлях від учня токаря на заводі "Арсенал" до генерал-лейтенанта. Був начальником Орджонікідзівського вищого загальновійськового командного училища імені маршала А. І. Єрьоменка, учасник визволення Новопсковщини. Нині мешкає у Москві. Голова фонду "Мегапір", який опікується ветеранами війни та членами їх родин. Цей фонд і видав спогади ветерана, в ... Читать дальше »

Урочище "Рудня"
Увесь час чомусь вважалось, що перші розкопки на терені нашого району були зроблені на початку 60-х років минулого століття. Але старожили села Осинове пам’ятають, як наприкінці 50-х на території їх сільської ради працювали молоді археологи, а допомагали їм учні-краєзнавці Осинівської (ІІ) школи.
І ось нещодавно, цілком випадково, археолог з Луганська Олександр Віталійович Принь, який допомагав району з інвентаризацією курганів, привіз до нас цікавий документ, датований 195 ... Читать дальше »

Найбільш поширеними пам’ятками археології на Луганщині є кургани – степові могильники, залишені кочовиками більше чотирьох тисяч років тому. Дійсно, нам пощастило – по кількості наявних могильних споруд доби бронзи (курганів) Луганщина по праву займає провідне місце в Україні. Зараз на теренах області їхня кількість сягає від 10 до 14 тисяч за різними підрахунками. В Новопсковському районі їх близько 4 сотень.
Кожен курган – це неповторна і унікальна могильна споруда, яка за віком та за конст ... Читать дальше »

Як слобожан позбавляли рідної мови
Після підпорядкування Київської митрополії московському патріарху в 1685-1687 рр. старі українські церковні книги заборонялись не тільки в Росії, але й в Україні. Наказом Петра І від 5 жовтня 1720 року Києво-Печерській типографії заборонялось друкувати будь-які книги, крім церковних, але й ті треба було виправляти за московським взірцем"дабы никакой розни и особого наречия во оных не было".
Синоїдальні розпорядження 1721, 1724, 1727 рр. деталізували царсь ... Читать дальше »

Історію не перепишеш
“Холодний яр “ на Новопсковщині
Це не той яр, оспіваний Шевченком, де гайдамаки висвячували ножі і звідки неодноразово спалахувало полум’я повстань проти гнобителів всіх мастей. Це однойменний яр, який став могилою багатьом жителям нашої Новопсковщини під час суцільної колективізації. Існував він в розпал Голодомору на території Пісківської громади. Сюди одночасно восени 1932 року вивезли 30 родин з слободи Осинової, сіл Бунчуківки, Грицаївки та хуторів Лаврівки та Кис ... Читать дальше »